понедельник, 11 апреля 2016 г.

ПОДЯКА ЗА СПЕКТАКЛЬ



Волонтери SOS KRAMATORSK та переселенці міста висловлюють щиру подяку нашому давньому другу Геннадію Дибовському за організацію гастролей Театру 19.
Вівторок. 5 квітня. 18 година. Тихий теплий вечір. У Краматорську в БК НКМЗ вистава «ЧМО» Театру 19, колективу, що неодноразово приїздив до нашого міста зі своїми спектаклями. Затишна атмосфера залу БК, багато прихильників цього колективу й очікування якогось дива. І воно не забарилося.



 Вистава розпочалася незвичайним освітленням, музикою, чудернацькими декораціями й ефектним виходом одного із героїв спектаклю. Із перших хвилин кожен із глядачів занурився в атмосферу побуту Радянської армії, «неуставних» відносин, принижень та бездуховності. Перед нами з’являється офіцер, який, може, колись і мав якісь мрії, прагнув запускати в небо ракети, а зараз перетворився на людину, яку хвилюють тільки власний добробут та спокій. Цей офіцер - приклад тогочасної системи, де кожен виживав , як міг. Старший лейтенант - незлий, трохи знервований, метушливий, ніби й хвилюється про ст. сержанта Хрустова та рядового Новікова, але насправді думає про те, аби в нього не було проблем. Основна дія розгортається з появою рядового Андрія Новікова, студента, який вірить у Бога, який опинився в армії, бо у нього « батько не генерал». Перед глядачами постають два світи : світ інтелігенції та світ мешканців села. Ми бачимо різні погляди на одну й ту ж проблему, різні шляхи її розв’язання, бачимо, наскільки різні Хрустов та Новіков, як вони сприймають труднощі та життя. Вражає, як студент, незважаючи на свою інтелігентність та непристосованість до життя, починає своєю поведінкою змінювати Хрустова. І той на очах перетворюється на людину, яка здатна визнавати свої помилки, говорити правду, захищати свою гідність, пожертвувати своїм життям заради друга. Андрій Новіков – людина, яка викликає захоплення, якою можна пишатися, на яку треба рівнятися. Андрій – вихована, освічена, толерантна людина, він розуміє Хрустова, його вчинки, поведінку, але не засуджує його за зраду, ні за хамство, ні за командний тон. І все це приносить свої плоди : Хрустов попереджує Андрія про небезпеку і гине разом із ним, а не тікає від «дідів». Заслуговує на увагу і гра акторів, що виконували ролі Анни, Біса, Катерини. Виконавці були неперевершені: їм вдалося втілити на сцені образи тих людей, які волею долі опинилися в степах Казахстану. І знову - таки Новіков «перевиховав» і Анну, назвавши її королевою, і жінка дійсно перетворюється з Нюрки на королеву Анну, здатну чути музику без скрипки, сприймати вірші та бачити прекрасне «в калюжах буденщини»; і Біса, у якого прокинулася, але ненадовго, людяність;і офіцера, який почав його поважати за стійкість та вірність власним переконанням. Наприкінці вистави Новіков та Хрустов гинуть, але гинуть не свинями, якими їх вважав Біс, і не солдатами , що проштрафилися та « служать » у свинарнику, як говорив офіцер, а ЛЮДЬМИ, які розуміють та цінують вічні людські цінності. Взагалі цей спектакль про людську гідність, яка захищається ціною життя, справив незабутнє враження на глядачів та спонукав до роздумів про свої вчинки та поведінку. Сподіваємося, що Театр 19 ще не один раз буде радувати нас своїми шедеврами.